* * *
а ти єднатимеш мої розтерзані долоні
в подобу ковшу
що з нього можна напитися
коли налити туди води
і срібним хрестом освячена роса
омиє мармурові скрижалі
відблискуючи на стінах нового храму
очі святих, фанатичних
збудують новий шлях
що буде видимий лише поза цим світом
і срібним хрестом освячене листя
впаде на тіла воїнів
там де пустельні вітри-мори
засипають лати й шоломи сяючі
там виростуть нові імперії
і в долонях дитини сховаються
і срібним хрестом освячене серце
сльозою впаде з червоного неба
* * *
Рясними спалахами сніг
В очах відблискує болюче
І крук злітає, окропля погордою
Все навкруги
Блискучий, наче в князя шатах
Він погляд заворожив миттю
Бо замах чорних крил на білосніжних фресках
Не чує нарікань, бо є то образ вічний
Донині і віднині досконалий
Слава Ісу
Слава Ісу
Червона буря полум'я
Вилизує долоню ніжно дівчинці
Кроки серед отруєних барвінків
Ти залиши у спогадах ясніших
Як ми кохались з вершниками грішними
Було чотири їх, на кожну силу світу
Слава Ісу
Дарую тобі марево
Що його виплескали душі невоскреслії
Зоря входила вранішня у небо
Неначе нож у тіло
Ретуально
Повільно, лагідно
І владно
Слава Ісу
Штовхай потужно, мати
Свою дитину із рідного лона
Пускай у світ німого Аватара
Він буде сіять правду наче зерна
Що їх змолочено в муку
Для ненажери
І повитухи в чорному принишкли
Слава Ісу
* * *
А ти злітай осінніми очима
Над цими занімілими містами
Кружляй, здіймайся, падай
Височини
Підкоряться тобі,
І твердю стануть хмари
То лиш єдина мить, що подихом сумлінним
Зіллєшся із прадавніми казками
Щоб стати кров'ю, тілом, духом, воскресінням
Знедолених калік, що краять храми
Серцям, які не мають що ховати
Після Останніх Сурм заграється і кода
В часи ганебної вигнанців страти
Замайорить любов - героїв нагорода
Осінній Джихад
Я хотів показати тобі осінній джихад, брате
Що повільною мелодією і гуркотом барабану
І сухим вітром з піском
І мудрими очима на лиці без тіні емоцій.
Я так хотів, брате...
Але щось причиняються двері
Відчинені тільки для нас із тобою
І світло, що звідти ллється
Може не впасти більше ніколи
На чоло, окроплене на священну війну
І спокій
І сухий вітер
Степами
Тоді ми підемо звідси
Залишимо святу землю в пошуках Батьківщини
Що озветься нам очей поглядом тихим
Співом флейт незнаних
Порухом вуст прозорих
Ми підем шукати її, із хрестом на грудях білим
Непомічена пара воїнів
По землі, що нарешті спустошена
По містах, що людьми брошені
По руїнах віків зкошених
Ідемо наче тіні білі
Наче привиди літ минулих
Із любов'ю в серцях чулих
З мерехтінням очей стривожених
І те марево рожеве, що його ми назвали Сонцем
Обертається поруч з нами колом
Ніколи ніде не ховаючись
А даруючи нам сяйво вишнє
Переповняються груди світлом
Радістю
Смутком
Сьозами і сміхом
Відчуваючи кожну мить як останню
я так хотів показати тобі осінній джихад, брате...